jitlosvit.com.ua - поширення досвіду вирішення заявлених проблем

Ваш профиль
Личная почта

Извините, гости не могут использовать личную почту. Пожалуйста, зарегистрируйтесь или авторизируйтесь, чтобы стать полноправным участником проекта. Сейчас вы можете просто написать письмо администрации

«    Январь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
П'ять нових

Опитування ↓

Ще у 2006 році, одним з начальників ЖЕКу м. Світловодська (членом Пратії Регіонів) при свідках – 7-х членах правлінь ОСББ, було по звірячому-показово побито Олега Матійціва

Я збентежений 11-и літньою бездіяльністю прокуратури та Нової поліції
Я збентежений кришуванням постмайданівською владою колишнього регіонала-ЖЕКівця
БПП та партія «шо нє гнала порожняк» - дві голови одного дракона
При зміні влади покарати і ЖЕКівця і кришувальників

Архів новин ↓

Ноябрь 2017 (1)
Октябрь 2017 (1)
Сентябрь 2017 (2)
Август 2017 (1)
Июль 2017 (2)
Июнь 2017 (4)

Рекомендуємо ознайомитись ↓

Неймовірний пошук ↓

Погода ↓


Статистика сайту ↓

Пользователей:
Новых: 7
За час: 0
За месяц: 282
Всего: 9470

Приветствуем новичка:
frankietq16

СВІТЛОВОДСЬК: ДОСЬЄМоє місто помирає

  • 18-06-2012, 12:45
  • Додав користувач master

Ранок. Червень. Дуже тепло. В’їзджаю у місто. Через пасма табурищанського туману пробивається червоний диск сонця. Плакат над проїжджою частиною із написом: «Вас вітає Світловодськ!». Що це – рудимент минулої епохи чи привітання нових голубих?

А може, просто забули зняти…з часів СССР.

Поборовшись із вибоїнами на Приморській, яку як мені повідомляли ремонтували торік, зупиняюсь. Виходжу. Вдихаю повітря рідного міста. Боже, мене тут небуло майже рік.

Повільно їду далі. На колишньому вході у невеликий сквер біля стадіону, навпроти більярдного генделика, свіжими барвами майорить новий дитячий майданчик. Через засипану піском долівку пробивається трава та зламані стебла незнищенної у Світловодську амброзії, порожні пляшки та шприці з кров’ю.  

Стаю на асфальтований тротуар, тріщини якого я пам’ятаю  ще з 80-тих. Стара обдерта маршрутка спішить на роботу, звуком нагадуючи падаючий «Боїнг». Померлі тополі тирчать, як  стерті мітли, хоча деякі спромоглися і трохи зеленіють.

Пройти повз «Білий дім» та площу і за Лєніним можна дістатися до кількох іменних лавочок з табличками містечкових «троцьких». Не став. Гуркотить молоковоз, пробиваючись вибоїнами до дамби. Там порятунок – дорога на Київ…

Сміттєві контейнери, у яких порпається молодий бомж, конкуруючи із завмерлою поряд собакою. Але чому конкурує, адже собака не претендує на обривки картону та на порожні пляшки?

Паркан-огороджувач будівництва супер-гіпермаркету біля «Славутича», щільно прилип до засміченої хащі дерев парку, які вже давно відвикли боятися сокири.

Колись звідси,  хвойними артеріями-доріжками можна було навскіся дістатися до центру парку Шевченка та благеньких атракціонів. Кажуть, що там нічого не змінилося, окрім хіба що європейських цін на заїзджі атракціони та цирки.

Дістаюся ринку  Світанок – кинуті піддони, картонні коробки та скелети палаток. Блискучі по-світловодськи, «торгові центри» диссонують з навколобазарними цеглинами та ящичками «несанкціонованих бабусь», які потихенько займають насиджені місця вздовж 106-го.


«Сан-бабілло» ще раз нагадує, що кохання може уявляти собі кожен по різному. Хтось – спостерігаючи захід сонця за московську гору. А хтось – пестячи рукою …., сидячи на лавці неосвітленого Дніпровського узвозу.

Житлосвітівська пергола Едельвейсу, з ледь помітним написом «Світловодськ – місто змін» так і стоїть із зірваним у 2008 році дахом – час вичавлення мене з міста комунальною мафією.

Пішки, повільно спускаюсь до «моря», через велетні-буєраки, у які потрохи сповзає моє місто, що поросли акаціями, красу яких не затьмарить ні оптимізація, ні політична кон'юнктура нових есссриків.

Промені сонця вже тут, вони усе-ж пробилися через хащі саморослих кущів та гілки, і грають на пелюці щебінки ДЕСПу, яка внаслідок відомих причин змінила асфальтовану колись доріжку відомої нам з дитинства набережної.

Стало сумно. Моє місто помирає. Що я можу вдіяти? Бачить Бог, я робив для Світловодська все що міг… Але хто я такий тут? Ісуса Христа продали.
 
Кращі житлосвітівські напрацювання сьогодні працюють у десятках міст України та столиці. Ввечері зустріч з ЧАСівцями. Післязавтра вирушаю на схід. Там чекають з весни… 

Наостанок, дуже рекомендую переглянути шикарне Timelapse-відео про місто Бровари http://www.youtube.com/watch?v=UR4uP23ZwnU. То невже Світловодськ не кращий?

Завжди Ваш, Олег Матійців


Информация o_O

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.
123