jitlosvit.com.ua - поширення досвіду вирішення заявлених проблем

Ваш профиль
Личная почта

Извините, гости не могут использовать личную почту. Пожалуйста, зарегистрируйтесь или авторизируйтесь, чтобы стать полноправным участником проекта. Сейчас вы можете просто написать письмо администрации

«    Январь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
П'ять нових

Опитування ↓

Ще у 2006 році, одним з начальників ЖЕКу м. Світловодська (членом Пратії Регіонів) при свідках – 7-х членах правлінь ОСББ, було по звірячому-показово побито Олега Матійціва

Я збентежений 11-и літньою бездіяльністю прокуратури та Нової поліції
Я збентежений кришуванням постмайданівською владою колишнього регіонала-ЖЕКівця
БПП та партія «шо нє гнала порожняк» - дві голови одного дракона
При зміні влади покарати і ЖЕКівця і кришувальників

Архів новин ↓

Ноябрь 2017 (1)
Октябрь 2017 (1)
Сентябрь 2017 (2)
Август 2017 (1)
Июль 2017 (2)
Июнь 2017 (4)

Рекомендуємо ознайомитись ↓

Неймовірний пошук ↓

Погода ↓


Статистика сайту ↓

Пользователей:
Новых: 7
За час: 0
За месяц: 282
Всего: 9470

Приветствуем новичка:
frankietq16

СВІТЛОВОДСЬК: ДОСЬЄСвітловодськ. Переосмислення.

  • 3-05-2015, 18:57
  • Додав користувач master

Раніше я цього не відчував. Ну так, місто де я жив. Хоча я тут виріс, знайшов свою половинку, тут виросли мої діти. В цілому, як у всіх, нормально. Де раз на пару тижнів зривався на шашлики, втікаючи звідси, щоб не бачити ці пафосні обличчя  провінційних царьків.

«Тікав» іноді на довше, по-роботі, але завжди повертався – житло, бізнес, батьки, друзі, кішка)). Згодом, таки виїхав. Заєте, як кажуть: «Поставив хрест».

Але зараз, все зовсім інакше. Хоча і не хочеться повертатися, до сліз, до спазмів, до тремтіння. От не хочеться і все. Раніше зрозуміло – житло, бізнес, батьки, друзі, кішка. Але цих якорів  вже немає. Бізнес закрив, батьки померли, друзі хто де, кішка вивезена. Нічого ж більше не тримає, ну правильно?

Не знаю. Якесь дежавю. Коли до болю,  до судом стає вкотре гірко за місто. Визнаю, коли полишав у 2010, мені здавалося, що Світловодськ помирає. І я з родиною звісно не міг розділити цю печаль.

І от виходить, що життя таки жевріло десь, щось тут ще є. Щось невловиме в атмосфері, в очах, в інтонаціях, в діях...
У Світловодську прокидається життя. Минулої весни, такої світлої, теплої, яскравої, і в одночас страшної. Звичайну, сонну нудьгу Светліка, як рукою зняло, місто прокинулося, сплячка закінчилася. Як не прикро, розштовхали від сну непрохані гості з «братнього зарубіжжя» - чужі, злі, нахабні…

Світловодськ спав давно, десятиліттями, по інерції працювали на заводах та гуляли – стабільність. А тут піднялися, опам'яталися, знесли лєніна, підняли українські прапори, відправляють бійців в АТО, активно волонтерствують. Нехай невміло, нехай ніяково і боязко – зате чесно. І все так швидко закрутилося, що у червоно-постсовкових опонентів нарешті імунітет відмовив.

Тепер, вже по-іншому місто вже не зможе. Минулої весни щось запалилося у душі міста. Мабуть це любов.

Звичайно, адже жовта-блакить на сірому виглядає особливо красиво. Спробуй не закохатися. Не відразу зрозуміли, що з того боку сліпі, не сприймають. Занадто наївно пішли з новонародженою любов’ю та своїми прапорами на вибори Президента, а згодом і Верховної ради. Не відразу помітиш чорне на сірому. Тільки коли брехня в упор…

Тепер знову, сидимо і сумуємо. Треба було уважніше придивлятися до так би мовити – до пропозицій. Уже-б семимильними кроками в цивілізоване майбутнє йшли.

Скочуємось знову у червоно-директорську провладну ізоляцію – це ж понад двадцять років було «наше фсьо»? Ходити на навчання створення осередків Громадянського суспільства – не хочу,  дивись у всі очі – бач як жеківці з тепловодоканальною місцевою мафією тебе грабують, вдихай на повні груди патріотизм – нема коли... Ось так всі – дім-робота, робота-дім.

А треба вичавлювати з себе по краплині цю в’язку звичку «стабільності», говорити з дітьми українською, розвивати критичне мислення, подорожувати, аналізувати, любити своє місто за зміни, і вчитися битися, боротися, стояти за себе і за Світловодськ. Хоча, виховали б любов раніше – не довелося-б битися.

Земляки, не втрачайте своє місто. Любіть Світловодськ – його вулички, голуб’ятні, бродячих собак, церкви, рюмочні, словом, все що у нас там є. Боріться за нього – стійте живим ланцюгом, кам’яною стіною, стійте до крові. Тільки не втратьте, прошу вас. Інакше, все, що у вас залишиться – це фрагментарні спогади і гострий смуток.

Я це пережив. Коли будете хотіти туди, додому, в знайомий до болю двір – а там уже все.. порожня декорація до чужої недоброї казки. Відтепер, тільки ваша активна дія кожного, поки не пізно.

Є таке поняття – компліментарний контраст, теорія дії. Згадайте Помаранчеву революцію і недавній Майдан-Гідності – нас так само багато як і тоді. І ми так само впевнені в тому, відродження Світловодська – це наша справа.

Квітень 2008 - річниця першої світловодської смерті, коли Житлосвіт підготував до «виходу» з ЖЕКів 49 будинків. Це був час, коли за бажання жити у вільному місті вільним людям влада, і вся її карна машина сказала – ні.

Ми не забудемо той час ніколи. Але нас таки багато, і нас не подолати, і ми всі живемо надією відродження Світловодська – міста вільних людей. Так само, як луганчани й дончани, чиї будинки затопила каламутна чорна хвиля руССотеррів. Так само, як кримчанам, яким без наркозу відрізали батьківщину – найкрасивіший куточок України. У нас одна біда – Світловодськ продовжує топити чорна хвиля жеківсько-директорського корпусу.

Але я вам нагадаю, що таке Світловодськ.

Це місто, де після буревію 2006, люди не скиглили у паніці, а мобілізувалися і чистили дахи від гілок дерев та завернутого рубероїду.

Де у 2007 році, зо 40 гуляйл нічного кабака після інформації, що постояльцям власіського будинку інтернату для престарілих немає що їсти, збирають майже 15 тис грн за годину.

Де у 2008, прості жителі мікрорайонів-пенсіонери, придумують план відновлення своїх будинків і тут же йдуть його реалізовувати.

Де полиці аптек спорожніли, бо світловодці скупили для шпиталів столиці і Дніпра ліки пораненим у дебальцівському котлі.

Де плетуть масксітки, шиють труси, маскхалати, збирають найнеобхіднішу допомогу бійцям на передовій…

Звідки волонтери, везуть воду, їжу і оснащення в саме пекло АТО і під розривами градів довозять до бійців ...

Знаєте, друзі, тут Укропів більше, ніж у Львові, нехай і не всі з них це усвідомлюють.

Світловодськ – це центр України, це місце сили.

Користаймося цим. Слава Україні!

 

Информация o_O

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.
123