jitlosvit.com.ua - поширення досвіду вирішення заявлених проблем

Ваш профиль
Личная почта

Извините, гости не могут использовать личную почту. Пожалуйста, зарегистрируйтесь или авторизируйтесь, чтобы стать полноправным участником проекта. Сейчас вы можете просто написать письмо администрации

«    Январь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
П'ять нових

Опитування ↓

Рейтинг впливовості політиків

Порошенко Петро
Гройсман Володимир
Тимошенко Юлія
Турчинов Олександр
Ярош Дмитро
Садовий Андрій
Парасюк Володимир

Архів новин ↓

Ноябрь 2017 (1)
Октябрь 2017 (1)
Сентябрь 2017 (2)
Август 2017 (1)
Июль 2017 (2)
Июнь 2017 (4)

Рекомендуємо ознайомитись ↓

Неймовірний пошук ↓

Погода ↓


Статистика сайту ↓

Пользователей:
Новых: 7
За час: 0
За месяц: 282
Всего: 9470

Приветствуем новичка:
frankietq16

Статті, інтерв'юПитання на кожний день

  • 16-10-2016, 12:26
  • Додав користувач master

Вперше я порушив правила ще у школі. Напівсонний, п'ятнадцять хвилин пішки, з тяжким портфелем - і ось, на підході я розумію, що не хочу туди йти.
Правда, я не пам'ятаю, що робив тоді, але чітко пам'ятаю, що мені було добре. Наступного разу це сталося, коли я вже був депутатом. Той день запам'ятався: літо, сонце, кохана, діти. І знову було добре.
Хтось назве це безвідповідальністю. Але мої, зовні сумбурні "порушення правил" не завадили мені робити запаморочливу кар'єру, назавжди піти з роботи у 21 рік,  поставити на поги двох дітей, назавжди переїхати з районного центру до столиці, об'їздити пів-світу, міняти напрямки діяльності кожні два-три роки.
Нас постійно вчать пити каву вранці, бути цілеспрямованим, нескінченно тренувати силу волі та впорядковувати хаос навколо себе. А хто навчить тебе слухати і чути себе? Зупинятися на шляху і кардинально змінювати напрямок? Відпускати себе, дозволяючи собі більше, ніж прийнято і дозволено?
Насправді, головне питання, звучить так: "А що рахуєте ви: кілометри, гроші або кількість днів, коли ти прокидаєшся щасливими?"
Компроміси добрі до тих пір, поки вони не змушують вас жити чужим життям. Дихайте глибше. Порушуйте правила.

Вперше, я порушив правила ще у школі. Напівсонний, двадцять хвилин пішки, з тяжким портфелем - і ось, на підході я розумію, що не хочу туди йти. Правда, я не пам'ятаю, що робив тоді, але чітко пам'ятаю, що мені було добре.

Наступного разу це сталося, коли я вже був депутатом. Той день запам'ятався: літо, сонце, кохана, діти. І знову було добре. Хтось назве це безвідповідальністю.

Але мої, зовні сумбурні "порушення правил" не завадили мені зробити запаморочливу кар'єру, додаючи напрямки діяльності кожні два-три роки, назавжди піти з роботи у 21 рік, поставити на ноги двох дітей, назавжди переїхати з районного центру до столиці, об'їздити з коханою пів-світу...

Нас постійно вчать пити каву вранці, бути цілеспрямованим, нескінченно тренувати силу волі та впорядковувати хаос навколо себе.

А хто навчить тебе слухати і чути себе? Зупинятися на шляху і кардинально змінювати напрямок? Відпускати себе, дозволяючи собі більше, ніж прийнято і дозволено?

Насправді, головне питання, звучить так: "А що рахуєте ви: кілометри, гроші або кількість днів, коли ти прокидаєшся щасливими?"

Компроміси добрі до тих пір, поки вони не змушують вас жити чужим життям. Дихайте глибше. Порушуйте правила.

                                                                                                                Завжди ваш, Олег Матійців


Информация o_O

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.
123