jitlosvit.com.ua - поширення досвіду вирішення заявлених проблем

Ваш профиль
Личная почта

Извините, гости не могут использовать личную почту. Пожалуйста, зарегистрируйтесь или авторизируйтесь, чтобы стать полноправным участником проекта. Сейчас вы можете просто написать письмо администрации

«    Январь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
П'ять нових

Опитування ↓

На місцевих виборах я голосуватиму за політсилу:

"Самопоміч"
"Радикальна партія"
"Правий сектор"
"Народний фронт"
"Опозиційний блок"
"Батьківщина"
"Блок Порошенка"
Голосуватиму ПРОТИ ВСІХ

Архів новин ↓

Ноябрь 2017 (1)
Октябрь 2017 (1)
Сентябрь 2017 (2)
Август 2017 (1)
Июль 2017 (2)
Июнь 2017 (4)

Рекомендуємо ознайомитись ↓

Неймовірний пошук ↓

Погода ↓


Статистика сайту ↓

Пользователей:
Новых: 7
За час: 0
За месяц: 282
Всего: 9470

Приветствуем новичка:
frankietq16

ПолітикаБез бажання нема спроможності

  • 2-05-2017, 13:29
  • Додав користувач master

Українці звикли до того, що кожна влада не робить належного. Від політтехнолога до будь-якого дописувача у соцмережах, можна почути: «Усі вони однакові! Ніяк не накрадуться!». Чим далі, тим простіше пояснити, у розмовах іноземцями, а тим більше активістам, які марять «третім Майданом», що «старими міхами» країну не прокачати.

Неспроможність можна закидати всім Президентам і всім Урядам, поспіль. До обраних після Революції гідності, звісно претензій найбільше. Всі розуміють, що до перетнувших «екватор терміну» очікувань – довіри майже не залишається.

Але, за цей час, представники провладної політичної групи зробили багато для зосередження у власних руках майже всіх повноважень. Петро Порошенко опирається на парламентську коаліцію, в якій більшість має його фракція, а Уряд його соратника на чолі.

Разом із повноваженнями ця група прибрала до рук і всі можливості. І питання не зводиться до того, формальний це контроль чи фактичний, бо навіть пересічні коментатори сходяться на думці, що контроль – всеохопний.

Так, Верховна Рада має неформальну парламентську коаліцію, яка має «резерв» ряду депутатських груп, котрі пов’язують з іменами тих чи інших олігархів.

Однак фактично, за весь період існування, ця ВР продемонструвала повну неспроможність продукування законодавства для проведення реформ. А тривалі епопеї, наприклад із призначенням Генпрокурора та аудиторів НАБУ, показують провали кадрових підходів до антикорупційних прагнень суспільства. Тут, відмову депутатів від публічної відповідальності можна назвати вкрай сумнівною історією.

Враховуючи, що ВР провалено ще й законопроект про Конституційний Суд та відхилено у другому читанні, декларовані зміни до закону Савченко, аналітики пояснюють це більш прозаїчніше – неспроможністю, враховуючи, що судова реформа була головною складовою президентської риторики, супроводжуваною активною критикою недолугості закону Савченко у ЗМІ, пояснючи зростання злочинності.

Цікавий факт – серед людей, теж важко знайти прихильників не тільки чинної судової системи, а й пропонованою владою реформи. Після провалу цих «невідкладних і гарячих питань», Андрій Парубій розпускає депутатів аж на місяць, до 16 травня, для «роботи в комітетах і на округах».

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман обрав для себе все ж комфортність посади, попри виконання власного «я вам пакажу как нада работать!» Більше того, продовжив «занесення хвостів» олігархічним кланам. Так, повоєнні втрати останніх, було негайно зкомпенсовано  підвищенням тарифів.

Правда інших, ЖКГ-революційних рішень, за весь час перебування Гройсмана на чолі уряду такого масштабу більше не було. Окрім звісно справді важливого рішення про встановлення ринкової ціни на газ – в угоду кому, теж не виникає питання.

Звісно, відбулось запровадження мінімальної зарплати на рівні 3200 грн. Однак, це ніяк не можна зарахувати до важливих і непопулярних реформ, яких на черзі більш ніж достатньо. Загалом оцінити, наскільки змінилася ситуація з реформуванням країни саме після призначення уряду Гройсмана виявляється непростим завданням.

Так, VoxUkraine спільно з рядом екпертних організацій запровадив «Індекс моніторингу реформ», який оновлюють кожні два тижні. Однак характерно, що за час перебування Гройсмана на посаді, Індекс жодного разу не досягнув показника «2» й вище (за шкалою від –5 до +5), який запроваджувачі чомусь вважають прийнятним.

Тож, залишаючись у комфортних умовах, уряд, не ризикуючи «бореться» з наслідками блокади Донбасу. Міністр палива Ігор Насалик вчергове обіцяє зупинити імпорт антрациту з Росії... після підписання контракту зі США.

Натомість, всі пам’ятають, що про постачання вугілля  «не з ОРДЛО та РФ» та переобладнання українських ТЕС ведуть розмови від самого початку окупації Донбасу. Але справжня (громадська), а не формальна блокада цих територій чомусь виявилася для Уряду несподіванкою.

Також, дореформування правоохоронних органів, яке чим далі тим більше викликає запитань. Чи відчувають громадяни України бажання влади справді позбутися корупції та реформувати систему правовідносин?

Сьогодні, у цьому контексті, вже йдеться про необхідний мінімум для виживання: здатність боротися з викликами, які становлять пряму загрозу національній безпеці й відповідно самій країні.

Доколе, громадські активісти самостійно виявлятимуть колаборационістів та російських агентів, які, як в історії з Громадською радою при Міноборони отримують держфінансування?

Судді відпускають вбивць майданівців, які згодом опиняються в Росії та поновлюють на посадах колишніх міліціонерів, які не пройшли переатестації. Одіозних колишніх прокурорів, призначають на високі посади. Жодного одіозного колишнього представника влади не покарано за конкретні злочини.

Не вдаючись у конспірологічні теорії, стає зрозумілим, що втеча навіть рядових беркутівців до еРеФії вигідна нинішній владі, та виникають сумніви, щодо її спроможності в принципі уникати подібних випадків.

Замість системної роботи, влада часто обмежуються гучними заявами або вітіюватими рішеннями, стаючи об’єктами національних жартів. При цьому, сміються не з наприклад нещодавнього рішення Кабміну, щодо однострою форми генеральського складу поліцейських, якому повернули право носити лампаси і прикрашати комірці, краватки, погони й кашкети візерунками у вигляді «дубового листя та гілочок калини»?! Мабуть, МВС «поверненням до традицій» бачить віхи реформи у боротьбі зі злочинністю.

Помітним показником бажання влади обіцяють стати заплановані реформи охорони здоров’я, та освіти, пакети яких, за продовження роботи ВР, мали були дорозглянути депутати.

Також, реформування відносин управління майном співвласників, заведено у глухий кут нюансами вже прийнятого законодавства, яке передбачає нав’язування владою співвласникам незаконних управителів їх спільним (читай - приватним) майном.

У зв’язку з занотованим, найголовнішим питанням для українців стає: «А чи змогли б, якби захотіли?». Чи є взагалі таке питання прийнятним? Чи є сенс щось взагалі вимагати? А щось отримати?

Отже, на четвертому році революції, влада, окрім палких промов про бажання реформувати країну, жодним практичним фактом, так і не довела здатність це робити. 

Політ-відділ Житлосвіт


Информация o_O

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.
123